Перець Маркіш - видатний єврейський поет, наш земляк.

З першої зустрічі людей вабили його глибокі очі, пронизливий погляд. З роками йогго романтизм не зник. Пристрасним, полум'яним, натхненим залишався він до кінця свого життя.

Маркіш народився в 1895 році на Волині в м. Полонному, в патріархальній єврейській родині. Екзотичне ім'я Перець було даниною сімейним спогадам і традиціям. В 1913 році закінчив Полонську середню школу №1.

В 1915 році Маркіш потрапляє у запальний піхотний полк рядовим. Після поранення у 1917 він опиняється у шпиталі, а потім повністю віддається революційній боротьбі. Жовтневу революцію поет прийняв із радістю. Маркіш багато пише схвильовано, намагаючись відобразити весь калейдоскоп подій. З появою Переця Маркіша в поезію влилась животворна струя активного світосприйняття, романтичний пафос законів життя. Він пише вірші "СМтара рейсова машина", "Дівчина з косима", "Прогулянка", "Турбота", "Роса", "Біля річки".

Відомим Маркіш став у 1940 році, коли вийшла поема "Танцівниця з гетто".

Поет створив такі незабутні твори як "Балада про полонених матросів", "Балада про п'ять", поему "Війна".

Маркіш був у розквіті свого таланту. Але його життя обірвалось трагічно, в 1952 році його було розстріляно.

***

Ты никогда еще так не была свежа, Как ранней осенью, почти совсем зеленой. Вот ветер за тобой погнался, весь дрожа, И поцелуй сорвал, роняя листья клена. Ты пахнешь камышом, продрогшим на ветру, И спелым яблоком - осенней негой сада! Я сбитый ветром лист взволнованно беру И целовать тебя хочу, моя услада. Брожу растерянно и что-то бормочу. Какая в этих днях неслыхання сила! Мне ветер сердце дал и взял мое. Хочу, Чтоб ты мне сердце подарила.